Одомашнені собаки — лінивці чи розумниці?

Якою є справжня причина радості у собаки при зустрічі з людиною? На відміну від вовків, які звикли вирішувати самі свої труднощі, одомашнений собака зрозумів, що варто звернутися до людей і вирішаться всі проблеми. Чи робить це братів наших менших лінивими рабами людини і тим самим безглуздіше вовків? Чи така поведінка собак може виявитися ознакою більшого інтелекту у них?

Спірне питання. Провівши експеримент серед 10 вовків, 10 собак з притулку та 10 домашніх собак різної породи, Моннік Уделл з Університету штату Орегон, звернула увагу, що лише 1 собака з 20, впоралася з нескладним завданням. Тим самим, 8 з 10 вовків - впоралися самостійно, решта собак серед домашніх і притулків - просто відмовилися від виконання завдання або звернулися до людини за допомогою.

Саме завдання було досить простим. Тварини мали відкрити коробку-головоломку, докладаючи незначних зусиль. Нагородою була їжа. У ході експерименту з тваринами, Уделл структурувала свої спостереження та отримала такі результати:

• вовки витрачали багато часу для вирішення проблеми;
• собаки заощаджували час на розгадуванні головоломки за рахунок людини;
• вовки робили це поодинці;
• собаки швидше отримували бажане.

Навіть якщо поряд була відсутня людина, поведінка собак не змінювалася по відношенню до коробки. Вони також або нічого з нею не робили, або чекали на людину для допомоги. Але, що характерно, після того, як Уделл давала команду всім собакам спрацювати злагоджено щодо коробки, це давало позитивний результат. З цього виходить, що тварини чекають якоїсь команди від людини, щоб почати діяти. Тим самим свідомо залежить від людей.

Чи можна стверджувати, що собаки дурніші за вовків? Бо з вирішенням завдання впоралися самостійно саме вовки. Чи собаки розумніші, бо додумалися до певних дій, звернувшись до людини?

Моннік Уделл вважає, що ці види — вовки і собаки, діяли, орієнтуючись на звичний спосіб життя. Вовки за своєю подобою - одинаки, які звикли виживати в найскладніших умовах, тоді як собаки, навпаки, схильні отримувати підтримку та допомогу від людей. Приймати допомогу від людини вовк буде лише тоді, коли сама вважатиме за потрібне. Це їх відрізняє від собак. Собака чекає допомоги за умовчанням від людей, тому не робить зайвих рухів тіла по відношенню до поставленого завдання.

Генетика чи спосіб життя?

Наступним етапом досліджень поведінки собак щодо самостійного вирішення завдання стане вивчення генетичних даних тварин, а також їх спосіб життя. Якою мірою ці фактори окремо можуть вплинути на поведінку вихованців у вирішенні скрутної ситуації. Наприклад, пошукові та дикі собаки цілком нормально справляються з поставленими перед ними труднощами самостійно. Чого не скажеш про одомашнених вихованців.

Марк Бекофф з Університету Колорадо у Боулдері вважає, що не варто бути категоричними щодо поведінки собак та вовків. І тим більше узагальнювати це. Оскільки відомі випадки, коли одомашнений собака поводився як дикий, а вовк з легкістю йшов на контакт із людиною. Що саме впливає на таку поведінку того та іншого виду? До кінця невідомо.

На даному етапі неможливо зробити однозначний висновок щодо домашніх собак, які звикли вирішувати свої проблеми за рахунок людини. Чи можна стверджувати, що це робить їх розумнішими за вовків, які звикли до самостійного вирішення завдання? Має бути ще багато відкриттів, які зможуть дати відповідь. Тим самим із відповідями завжди приходять і нові питання...